A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Антонінська громада
Хмельницька область, Красилівський район

Історична довідка

Антоніни. Хто їх створив?

Чий дух над ними літа журливим журавлем?

Хто їх кохав, хто їх ростив,

і хто цей труд століть високих за мить із полум'ям пустив?

 

Це помістя раніше називалось Холодки. Село Заславського повіту лежало між «тінистими дібровами», і від пануючого тут холодку навіть влітку стає прохолодно. Під кінець ХVIII ст. село належало до власності князів Острозьких, Заславських, Любомирських.

Як «садиба Антоніни», село Холодки постає у другій половині ХVIII століття. Тодішня власниця Барбара Дунін-Сангушко, вдова князя Павла-Кароля Сангушко, після смерті чоловіка, на тривалий час відпустила село у довгострокове користування подружжю Мальчевських, тобто своїй сестрі Антоніні та її чоловікові Ігнацію Мальчевському. Мальчевський разом з дружиною Антоніною розпорядились побудувати маєток, закласти парк на березі річки Ікопоть, який з плином часу став чи не найгарнішим парком пейзажного стилю на Волині. Після смерті Барбари Сангушко та по закінченню контракту, маєток переходить у власність її сина Героніма Сангушко.

Своєрідна сторінка в історії Антонін пов’язана з новим власником Євстафієм Сангушко, сином Героніма та Клементини Чарторийської. У парку з’являються нові екзотичні дерева, кущі, квіти, будується оранжерея. Вніс він і нові штрихи: перебудував палац, збагатив власну бібліотеку, декорував зовнішній вигляд маєтку. У парку збудував модний на той час павільйон у китайському стилі. Будує парафіяльну школу, відкриває міністерське училище для хлопчиків, продовжує займатися родинню справою - розведенням коней.

Резиденція князів Сангушків в Антонінах (кінець ХVIII ст. початок XIX ст.) була досить пишною та багатолюдною.

Ще  більшого розквіту  помістя набуло, коли воно перейшло у власність доньки князя Романа Сангушка - княжни Марії, котра у 1851 році вийшла заміж за Альфреда ІІ Потоцького. Останім власником Антонін до 1919 року був їхній син граф Юзеф-Миколай Потоцький. Подружжя Юзефа та Гелени-Августи-Пауліни-Софії-Марії Потоцьких зробило найважливіші роботи у цьому періоді. Згідно з проектом французського архітектора Франциска Арво у 1897 році збільшено ансамбль палацу. До правого боку добудували ще один флігель (двоповерховий). У ньому розсташувалися кухня, готель, кімнати для прислуги та гостей. Антоніни були обширним палацовим комплексом до складу якого входили: резиденція, флігель, адміністративні будинки, оранжереї, ботанічний сад, гараж, пожежне депо, електростанція, телеграфно-поштове відділення, манеж, возовні, стайні, пральня, лікарня та ін.

У 1900 році збільшено центральний майдан і встановлено нову чавунну огорожу з трьома розкішними монументальними в'їздними брамами, що збереглись дотепер. Головна західна брама утворена шістьма чотириграними колонами. Дві пари бічних колон увінчані вазами, верхня частина оздоблена гербовими щитами родин Потоцьких і Сангушків. За брамою дотепер збереглась паркова вартівниця.

В середині палацового ансамблю зводиться двоповерховий, охоплений пілястрами будинок. У новому перебудованому палаці зберігались видатні твори мистецтва і пам’ятки культури. Хол освітлювали великі кришталеві люстри і трьохметрові кандилябри. Підлогу однієї кімнати, застеляли кільканадцять східних килимів. Усі стіни декорували числені родинні портрети, гравюри, трофеї звірів, привезені Потоцьким з його подорожей і полювань. Були колекції порцеляни, зброї, виробів з бронзи і мармуру. Палац нараховував 165 кімнат. На утримання літньої резиденції в рік витрачалось до 150 тисяч злотих. Цінні меблі прикрашали зали і кімнати палацу. У 1914 році в Антонінській бібліотеці зберігалося до 20 тисяч томів. Це було найкраще приватне зібрання у Польщі.

На превеликий жаль маєток спалили в серпні 1919 року. Пожежа шаленіла кілька днів. Слуги маєтку і селяни перенесли цінні речі та твори мистецтва до стайні і возовні, в подальшому вказані речі було перевезено до Польщі. Важка доля спіткала вцілілі зібрання і у Варшаві. Те, що збереглося було продано Народному музею, де знаходиться і понині.

Подружжя Потоцьких розширили парковий ансамбль великим фруктовим садом (Романів сад).

Антонінський двір епохи Юзефа та Гелени Потоцьких, грандіозний парк з його лебедями, павами, фазанами, страусами, ланями, козулями і навіть верблюдами були надзвичайної архітектуро-видової цінності і краси.

Парковий ансамбль доповнювався оригінальними спорудами і пам’ятниками перебудованими у стилі пізнього барокко архітектором Фердинандом Фелнером.

Творцем парку в Антонінах був ландшафний архітектор Кайзер. У 1900 році парк займав територію 22 га. У ньому росло багато віковічних лип, кленів, тополь, каштанів, модрини, манжурський горіх, ялини тощо. Розмаїття вносили кольорові плями квітників. Оранжереї повнилися рідкісними екзотичними рослинами, їх налічувалося понад 3500 науменувань. Окремо була представлена велика колекція орхідей. Антонінський парк набуває великої слави. Про це сповіщали у Варшаві і Києві торгові каталоги. У кінці XIX на початку XX ст. було осушено землі, покладено канали, містки, облаштовано та відкрито для прогулянки доріжно-стежкову алеї, великий акліматизований звіринець «Пілавін», в якому утримувались різні звірі для полювання восени. У маєтку було кілька сотень коней та собак. Натхненний красою Антонінського парку, Ігнацій Словацький публікує у Петербурзі свої поезії на 16-ти сторінках із своїми приписами.

Стефан Бояновський писав, що тут панує «магнатська фортуна, англійський шик, французська елегантність, голландська чистота».

В сучасних Антонінах ві д старого маєтку збереглися: флігель палацу, манеж, возовні, гараж, пожежне депо, електростанція, паркова вартівниця, брами, лікарня, крамниця, будинок пасічника. Серед квітучої зелені, серед дворів і двориків десь причаїлися і будівлі офіціалістів, милує око найкраща будівля - вілла управляючого Лагузінського на березі річки Ікопоть.

Дотепер у парку збереглась скульптура лева з левеням. Її було встановлено на згадку про поїздку графа Потоцького до Судану на африканське Сафарі.

Нажаль, з колишніх насаджень в парку залишилось дуже мало рослин. Чимало цінних дерев загинуло у роки Великої Вітчизняної війни, зокрема, найстаріше в Україні тюльпанове дерево.

Завітайте до наших Антонін, помилуйтеся прекрасними краєвидами, вдихніть п'янкий запах графських лип, пориньте у минуле.

Ласкаво просимо!

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь